Чи не задавали Ви, вельмишановні дорослі собі питання, чому наші діти / вихованці так часто наражаються на дорослі проблеми вже в пубертатному періоді (час статевого дозрівання дітей, коли первинні та вторинні статеві ознаки набувають остаточної оформленності та можуть виконувати свої безпосередні фізіологічні функції), а саме - ранні вагітності, домагання збоченців, згвалтування, венеричні захворювання, а як наслідки - покалічені на все життя долі ?!
      Чи не має в цьому нашої вини та відповідальності ?!
Адже це ми, ханжески запевняли себе та одне одного, що якщо вони нас про це не питають, то їм ще рано давати "такі" знання, не на часі ?!
     А вся ця брехня про те як ми на цей світ з'являємося ?!
     Невже ми ніяк не можемо збагнути, що наша брехня дітям, віддаляє нас у відносинах в майбутньому до рівня прірви, до категорії зневіри та недовіри нам, бо ми все їх юне життя брехали їм, несучи несинітниці, а потім претендуємо на звання найкращих друзів дитини, найщиріших порадників, які "поганого не побажають і завжди дадуть правильні поради та настанови..."
     А як же прислів'я: "Немає віри тому, хто хоч раз збрехав..." ?!